1. Словник української мови у 20 томах

телячий

ТЕЛЯ́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до теля́ 1.

Готова страва вся стояла .. Юшка з хляками, з кишками. Телячий лизень тут лежав (І. Котляревський);

Він поклав у торбу дві товстенні книги, телячою шкурою обшиті (О. Ільченко);

– Ото свою [шкіру] на засіданнях різних протер, дак [так] тепер нашив телячої, – тихцем сміються дядьки (А. Дімаров);

// Признач. для теляти, телят.

Телячий хлів;

// Зробл. із шкіри теляти.

Ось він, круглоплечий, невисокий, стоїть зараз перед парубком в рябій телячій шапці, в селянській свитці й чоботях (М. Стельмах);

// Пригот. з м'яса теляти.

Теляча ковбаса;

Телячі котлети.

2. перен., розм. Такий, як у теляти (у 2 знач.).

– І поб'ють! А ти терпи та знось мовчки, бо ти наймичка? – перекривила Пріська Степана. – .. Коли б я знала вашу телячу вдачу, то я б вас і до порога свого не допустила (Л. Яновська);

// Бурхливий, нестримний (про вияв радісних почуттів тощо).

Вутанька внесла знадвору в'язку свіжої соломи, .. з радісними вилясками став [Василько] товктися в ній та перекидатися, тішачи дорослих своїми телячими пустощами (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. телячий — теля́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. телячий — -а, -е. 1》 Прикм. до теля 1). || Признач. для теляти, телят. Телячий хлів. || Зробл. із шкіри теляти. || Пригот. з м'яса теляти. Теляча ковбаса. 2》 перен., розм. Такий, як у теляти (у 1 знач.). || Бурхливий, нестримний (про вияв радісних почуттів тощо). Телячі ніжності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. телячий — ді́ло мале́ньке (зневажл. теля́че) чиє. Що-небудь не стосується когось; хто-небудь не повинен втручатися в якісь справи. — А твоє діло маленьке,— сердито озвався хтось із .. кутка (Ю. Збанацький); — А чого мені радіти..,— огризнувся старий Кажан .. Фразеологічний словник української мови
  4. телячий — Теля́чий, -ча, -че; -ля́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. телячий — ТЕЛЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до теля́ 1. Готова страва вся стояла.. Юшка з хляками, з кишками. Телячий лизень тут лежав (Котл., І, 1952, 205); Він поклав у торбу дві товстенні книги, телячою шкурою обшиті (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 417); // Признач. Словник української мови в 11 томах
  6. телячий — Телячий, -а, -е Телячій. Теляча головка. Шейк. Телячий кожух. Ном. № 8121. ум. телячі зуби. Молочные зубы. Вх. Лем. 473. Словник української мови Грінченка