телячий

ТЕЛЯ́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до теля́ 1.

Готова страва вся стояла.. Юшка з хляками, з кишками. Телячий лизень тут лежав (Котл., І, 1952, 205);

Він поклав у торбу дві товстенні книги, телячою шкурою обшиті (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 417);

// Признач. для теляти, телят.

Телячий хлів;

// Зробл. із шкіри теляти.

Ось він, круглоплечий, невисокий, стоїть зараз перед парубком в рябій телячій шапці, в селянській свитці й чоботях (Стельмах, І, 1962, 126);

// Пригот. з м’яса теляти.

Теляча ковбаса; Телячі котлети.

Теля́чий ваго́н — вагон товарного поїзда для перевезення худоби.

[Ганна:] Загнали їх [бранців] у телячі вагони, мов скотину, і повезли (Мороз, П’єси, 1959, 21).

2. перен., розм. Такий, як у теляти (у 2 знач.).

— І поб’ють! А ти терпи та знось мовчки, бо ти наймичка? — перекривила Пріська Степана. — ..Коли б я знала вашу телячу вдачу, то я б вас і до порога свого не допустила (Л. Янов., І, 1959, 234);

// Бурхливий, нестримний (про вияв радісних почуттів тощо).

Вутанька внесла знадвору в’язку свіжої соломи,.. з радісними вилясками став [Василько] товктися в ній та перекидатися, тішачи дорослих своїми телячими пустощами (Гончар, II, 1959, 161).

◊ Теля́чі ні́жності див. ні́жність;

Теля́чі ра́дощі див. ра́дощі.

♦ Моє́ (твоє́, на́ше і т. ін.) ді́ло теля́че — мене (тебе, нас і т. ін.) це не стосується, я (ти, ми й т. ін.) не повинен (не повинні) втручатися.

— Нехай про це, пане підполковнику, думає політичний відділ, а наше діло — теляче (Стельмах, II, 1962, 54).