темненький

ТЕМНЕ́НЬКИЙ, а, е, пестл.

1. Досить темний, трохи темний (у 1, 2 знач.).

Ой не тьохкай, соловейку, Про ту ніч темненьку (П. Куліш);

Ой, піду я в бір темненький, там суха смерека, Як розпалю ясну ватру, видно всім здалека (Леся Українка);

На їй [матушці] була темненька плахта, темненька запаска (І. Нечуй-Левицький);

Летів шпак через мак темненької ночі. Уморився та й присів І заплющив очі (з думи).

2. перен. Невідомий, прихований.

А він мене зробив! – Мабуть, твоє походження все-таки темненьке, – сказав товариш Вовчик. – А ви, Ганно, як думаєте? (М. Хвильовий).

Значення в інших словниках

1. темненький — темне́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. темненький — див. темний  Словник синонімів Вусика
3. темненький — -а, -е, пестл. Досить темний, трохи темний (у 1, 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. темненький — ТЕМНЕ́НЬКИЙ, а, е, пестл. Досить темний, трохи темний (у 1, 2 знач.). Ой не тьохкай, соловейку, Про ту ніч темненьку (П. Куліш, Вибр., 1969, 361); Ой, піду я в бір темненький, там суха смерека, Як розпалю ясну ватру, видно всім здалека (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
5. темненький — Темний, -а, -е 1) Темный. Темна нічка да й невидная. н. п. 2) Слѣпой. Не один же я на світі темний: єсть багато сліпих, та й живуть таки якось і без очей. Чуб. II. 46. Темний він був на очі, а ходив без поводиря. К. ЧР. 20.  Словник української мови Грінченка