темненький

ТЕМНЕ́НЬКИЙ, а, е, пестл. Досить темний, трохи темний (у 1, 2 знач.).

Ой не тьохкай, соловейку, Про ту ніч темненьку (П. Куліш, Вибр., 1969, 361);

Ой, піду я в бір темненький, там суха смерека, Як розпалю ясну ватру, видно всім здалека (Л. Укр., І, 1951, 203);

На їй [матушці] була темненька плахта, темненька запаска (Н.-Лев., III, 1956, 16);

Темненькі очі її сяяли за скельцями окулярів ласкаво (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 67).

Значення в інших словниках

1. темненький — темне́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. темненький — див. темний  Словник синонімів Вусика
3. темненький — ТЕМНЕ́НЬКИЙ, а, е, пестл. 1. Досить темний, трохи темний (у 1, 2 знач.). Ой не тьохкай, соловейку, Про ту ніч темненьку (П. Куліш); Ой, піду я в бір темненький, там суха смерека, Як розпалю ясну ватру, видно всім здалека (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
4. темненький — -а, -е, пестл. Досить темний, трохи темний (у 1, 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. темненький — Темний, -а, -е 1) Темный. Темна нічка да й невидная. н. п. 2) Слѣпой. Не один же я на світі темний: єсть багато сліпих, та й живуть таки якось і без очей. Чуб. II. 46. Темний він був на очі, а ходив без поводиря. К. ЧР. 20.  Словник української мови Грінченка