темненько
ТЕМНЕ́НЬКО, пестл. Присл. до темне́нький.
Місяць в хмари закотився, Та й стало темненько (Г.-Арт., Байки.., 1958, 153);
У коморі темненько, в саду тихо (Вас., Вибр., 1954, 26);
— Іду я ранком раз, ще темненько. Не сказать темно, а темнесенько собі, розвиднюється (Хотк., І, 1966, 88).
Словник української мови (СУМ-11)