темність
ТЕ́МНІСТЬ, ності, ж.
Те саме, що темно́та́ 1, 2.
Стала йому дівчина за світло і за темність – що як вона тут, то все сяє й виблискує, а як її нема, то наче хто сонце зняв (Марко Вовчок);
А хіба є радість у ваших очах? Хіба в тих очах я не страх, не темність, не забитість бачу? (В. Винниченко);
Прагнути треба до ретельності в викладі подій, як то роблено колись у каролінгських пергаменах, яких ти не читав через свою темність, але які дам тобі хоч поглянути (П. Загребельний);
Вбачались йому патріоти Із купою слів голосних, А поруч мільйони голоти, І темність, і вбожество їх (В. Самійленко).
Словник української мови (СУМ-20)