темнісінький
ТЕМНІ́СІНЬКИЙ, а, е.
Дуже темний, зовсім темний.
Всіх покрила темнісінька [ніч], Як діточок мати (Т. Шевченко);
Ганя. Та зараз ніч темнісінька повсюди, А я в пітьмі, Юрасику, боюся. До того ж і розсердиться бабуся. (П. Воронько);
Кого – щастя, кого – сльози, Все нічка покрила. Всіх покрила темнісінька, Як діточок мати; Де ж Катрусю пригорнула (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)