темнувато

ТЕМНУВА́ТО.

Присл. до темнува́тий.

Серед ясного дня в церкві було темнувато (І. Нечуй-Левицький);

Тут [у лісі] було затишно, темнувато (М. Чабанівський);

Він став і зовсім упритул, бо в кутку було таки темнувато, а етюд не відзначався розміром і виразністю, автор мовби навмисне змазав усе, як у модерній фотографії, щоб не всяк і розібрав, що воно там і як замальовано (П. Загребельний);

В хаті темнувато, і ми не зразу роздивилися, що там робиться (В. Нестайко);

Вечоріло. В хатинці було холодно, вогко й темнувато (В. Винниченко).

Значення в інших словниках

1. темнувато — темнува́то прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. темнувато — Потемно, пітьма  Словник чужослів Павло Штепа
3. темнувато — Присл. до темнуватий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. темнувато — Темнува́то, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. темнувато — ТЕМНУВА́ТО. Присл. до темнува́тий. Серед ясного дня в церкві було темнувато (Н.-Лев., III, 1956, 23); Тут [у лісі] було затишно, темнувато (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 187).  Словник української мови в 11 томах