темнувато
ТЕМНУВА́ТО. Присл. до темнува́тий.
Серед ясного дня в церкві було темнувато (Н.-Лев., III, 1956, 23);
Тут [у лісі] було затишно, темнувато (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 187).
Словник української мови (СУМ-11)ТЕМНУВА́ТО. Присл. до темнува́тий.
Серед ясного дня в церкві було темнувато (Н.-Лев., III, 1956, 23);
Тут [у лісі] було затишно, темнувато (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 187).
Словник української мови (СУМ-11)