темнуватий
ТЕМНУВА́ТИЙ, а, е. Трохи темний (у 1, 2 знач.).
Перед ним тільки вертілись німфи в якомусь дивному лісі в темнуватій печері, над тихою прозорою водою (Н.-Лев., III, 1956, 19);
Щось темнувате і легке, як тінь, заходило по йому [віконечку], забігало (Мирний, І, 1954, 321);
Темнуваті, аж чорні, кошлаті хмари запнули виднокруг суцільною завісою (Хижняк, Килимок, 1961, 3).
Словник української мови (СУМ-11)