тенькнути
ТЕ́НЬКНУТИ, ну, неш, док., розм.
Однокр. до те́нькати.
Дома застав [Карпо] у дворі панського дозорця. Ніякої провини за собою не помічав, але щось тенькнуло в грудях (Іван Ле);
Терентій, мов заворожений, обережно скрадається до вогника. Трісне суха галузочка – і серце тенькне, мало не обірветься в чоловіка (М. Стельмах);
Щось було на цей раз таке незвичне в голосі його і в трохи аж ніби розгубленім вигляді, що їй тенькнуло в серці: “Востаннє!” (О. Гончар);
Тятива тонко тенькнула – і юнак радісно скрикнув: – Є! (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)