тенькіт
ТЕ́НЬКІТ, коту, ч., розм.
Те саме, що те́нькання.
У грудях спів, У серці тенькіт: Вона з Миколою іде (П. Воронько);
Тенькотом у серці зійшов зі сходів і, знявши капелюха, з усміхом галантно вклонився герцогові (В. Нефф).
Словник української мови (СУМ-20)