теракота
ТЕРАКО́ТА, и, ж.
1. Випалена кольорова високоякісна гончарна глина.
Деякі хліви пофарбовані теракотою майже під стріху (О. Довженко);
Для статуеток і скульптурних композицій малих форм застосовують неглазуровану глину – теракоту (з наук. літ.);
Композиції та рельєфи з фаянсу, теракоти, шамоту відзначаються багатством фантазіі й вигадки, творчим переосмисленням традицій народного мистецтва (з наук. літ.);
Різьблення – .. спосіб обробки дерева, каменю, кістки чи теракоти способом вирізання (з наук.-попул. літ.).
2. Неглазурований керамічний виріб з такої глини.
Особливо проявили себе ольвіополіти як майстри теракот. Сотні цих маленьких глиняних фігурок, знайдених при розкопках, свідчать про тонкий художній смак місцевих скульпторів (з навч. літ.);
// збірн. Вироби з цієї глини.
Велись розкопки давнього святилища в Піргах .. Розчищали вузький простір між залишками стін двох храмів, де було виявлено склад фігурної теракоти (з наук.-попул. літ.);
У Північному Причорномор'ї виявлено унікальний комплекс з архітектурної розписної теракоти (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)