терикон

ТЕРИКО́Н, у, ч.

Конусоподібний насип порожньої породи на поверхні землі біля шахти, копальні.

За заводом розлігся пустельний степ, і тільки де-не-де на обрії височіли конуси териконів коло далеких шахт... (Ю. Шовкопляс);

Ярина все ближче підходила до терикону старої шахти – високої рудувато-чорної гори породи, вийнятої глибоко з-під землі (В. Собко).

Значення в інших словниках

1. терикон — терико́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. терикон — [теириекон] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў  Орфоепічний словник української мови
3. терикон — терико́н, терико́нік (франц. terriconique, від terri – відвал породи і conique – конічний) конусоподібний насип з порожніх (без корисної копалини) порід біля шахти або рудника.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. терикон — -а, ч. Конусоподібний насип порожньої породи на поверхні землі біля шахти, копальні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. терикон — ТЕРИКО́Н, у, ч. Конусоподібний насип порожньої породи на поверхні землі біля шахти, копальні. За заводом розлігся пустельний степ, і тільки де-не-де на обрії височіли конуси териконів коло далеких шахт… (Шовк.  Словник української мови в 11 томах