терикон —
терико́н іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
терикон —
терико́н, терико́нік (франц. terriconique, від terri – відвал породи і conique – конічний) конусоподібний насип з порожніх (без корисної копалини) порід біля шахти або рудника.
Словник іншомовних слів Мельничука
терикон —
ТЕРИКО́Н, у, ч. Конусоподібний насип порожньої породи на поверхні землі біля шахти, копальні. За заводом розлігся пустельний степ, і тільки де-не-де на обрії височіли конуси териконів коло далеких шахт... (Ю.
Словник української мови у 20 томах
терикон —
-а, ч. Конусоподібний насип порожньої породи на поверхні землі біля шахти, копальні.
Великий тлумачний словник сучасної мови
терикон —
ТЕРИКО́Н, у, ч. Конусоподібний насип порожньої породи на поверхні землі біля шахти, копальні. За заводом розлігся пустельний степ, і тільки де-не-де на обрії височіли конуси териконів коло далеких шахт… (Шовк.
Словник української мови в 11 томах