терміновий
ТЕРМІНО́ВИЙ, а, е.
1. Який вимагає негайного виконання, вирішення; спішний.
Ніч стояла, на жаль, місячна, але доручення було термінове, ніколи було чекати темних ночей (Ю. Яновський);
Тато був зайнятий якоюсь терміновою роботою (Н. Забіла);
Термінова справа;
// Який потребує негайного доставляння або відправлення.
Одного дня волів .. послали на станцію возити якісь термінові вантажі (О. Гончар);
// у знач. ім. терміно́вий, вого, ч. Лист, пакет і т. ін., що потребує негайного доставлення або відправлення.
Як куди швидко треба термінового або телеграму, так я ноги на плечі і прудкіше за машину доставлю (О. Іваненко).
2. Обмежений певним терміном (див. те́рмін¹ 1), який триває певний строк.
Термінова позика; Термінові вклади.
Словник української мови (СУМ-20)