терновий
ТЕРНО́ВИЙ¹, а, е.
1. Прикм. до те́рен.
На її очах виступили дві сльози, як дві росинки на чорних тернових ягідках (І. Нечуй-Левицький);
– От ноги порепалися, болять... Руки чорні, а на душі ще чорніше. І всю мене зранили сі тернові колючки, гостре каміння (Г. Хоткевич);
Всі повиходили з саду Віття тернове збирати, щоб плотом увесь виноградник обгородить (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
// Зробл. з терну (у 1 знач.).
Бряжчать мережані ярма з терновими занозами, поскрипують нові чумацькі мажі (М. Коцюбинський);
Терновий вінок;
// Вигот. з ягід терну.
Тернова наливка;
// Зарослий терном, колючими кущами.
[Мавка:] Я ще до мови не прийшла, як він схопивсь на рівні ноги, і від мене тремтячими руками заслонився, і кинувся, не мовлячи ні слова, в байрак терновий, там і зник з очей (Леся Українка);
Ми попрощались з Усачовим – його покликали з полка, а я пішов ярком терновим (І. Гончаренко).
2. Кольором схожий на терен (у 2 знач.); темно-синій.
Сніги виблискували на сонці, сліпили очі, далекі байраки огорталися терновою синявою (Григорій Тютюнник).
ТЕРНО́ВИЙ², а, е, заст.
Зробл., пошитий з терно (див. те́рно²).
Словник української мови (СУМ-20)