теситура
ТЕСИТУ́РА, и, ж., муз.
Висотне положення звуків у музичному творі відносно діапазону голосу або музичного інструмента.
Намагаючись підкреслити драматизм характеристики Насті [в опері “Тарас Бульба”], Лисенко пише її партію у теситурі, властивій скоріш драматичному сопрано, ніж меццо (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)