тильний
ТИ́ЛЬНИЙ, а, е.
Задній, зворотний, протилежний передньому, лицьовому.
Матвій Матвійович сидів на балконі з тильної сторони будинку, нічого не чув і не бачив (І. Волошин);
Визирнув я з віконця, що у тильній стіні: місячно, ясно надворі, видно все, як удень (І. Муратов);
// Обернений назовні, зовнішній.
Голова [засідання] підвівся, оглянув уважно присутніх у залі засідань, зняв окуляри і, протираючи тильною стороною долоні чоло, оголосив перерву (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)