тиляги
ТИЛЯГИ́, і́в, мн., заст.
Лати.
– Бач, у яких пани кармазинах, які тиляги під золотом та під сріблом понадівали! (П. Куліш);
Зранку .. якісь полупанки в срібних тилягах на баских і убраних конях роз'їжджали геть по околиці (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)