тимпан
ТИМПА́Н¹, а, ч.
Стародавній ударний музичний інструмент; вид литавр.
Настане час, і з тим новим псаломом [псалмом] Ми підемо по стогнах городів І воздамо з тимпанами та дзвоном Хвалу йому, заступнику рабів (М. Старицький);
* У порівн. Сито, мов тимпан, зняла над головою – І поміж птицями танечною ходою Побігла (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
ТИМПА́Н², а, ч., архт.
Трикутне поле фронтону з живописними або скульптурними оздобами.
Словник української мови (СУМ-20)