тимпан
ТИМПА́Н¹, а, ч. Стародавній ударний музичний інструмент; вид литавр.
Настане час, і з тим новим псаломом [псалмом] Ми підемо по стогнах городів І воздамо з тимпанами та дзвоном Хвалу йому, заступнику рабів (Стар., Вибр., 1959, 37);
*У порівн. Сито, мов тимпан, зняла над головою — І поміж птицями танечною ходою Побігла (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 157).
ТИМПА́Н², а, ч., архт. Трикутне поле фронтону з живописними або скульптурними оздобами.
Словник української мови (СУМ-11)