тинькувати
ТИНЬКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.
Те саме, що штукату́рити.
Хата була старенька .. Але Ганна завжди тинькувала та мазала її, на зиму обставляла кукурудзинням (М. Зарудний);
Здебільшого такі огорожі [паркани з глини] тинькують глиняним розчином і потім білять крейдою чи вапном (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Ще тільки сіра смужка тинькувала схід небозводу, як в селі хором загавкали собаки (Мирослав Ірчан).
Словник української мови (СУМ-20)