тирчати

ТИРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., діал.

Стирчати.

[Лучицька:] Шкода, що на веранді виноград і кручені паничі пожовкли... [Палажка:] Не диво, бо вже осінь, годі їм і крутитися: он як ще морозом приб'є, то тільки бадилля тирчатиме (М. Старицький);

В хаті було душно. Штукаренко мовчки підійшов до вікна і витягнув подушку, що тирчала в рамі замість вибитої шибки (С. Голованівський).

Значення в інших словниках

1. тирчати — тирча́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. тирчати — Стирчати, вистирчати, вистирчити, повистирчати, стовбичити, вистовбичувати, вистовбичити, повистовбичувати, настовбичувати, настовбичити, понастовбичувати, постовбичувати, постовбичити  Словник чужослів Павло Штепа
3. тирчати — -чу, -чиш, недок., діал. Стирчати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тирчати — СТИРЧА́ТИ (різко виділятися на поверхні чогось, стояти сторч), СТРИМІ́ТИ (СТРЕМІ́ТИ), ТИРЧА́ТИ діал.; ПЕ́РТИ фам. (про буйне волосся, рослинність). По всій висоті стирчав із землі перем'ятий, знівечений метал (О.  Словник синонімів української мови
5. тирчати — ТИРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., діал. Стирчати. [Лучицька:] Шкода, що на веранді виноград і кручені паничі пожовкли… [Палажка:] Не диво, бо вже осінь, годі їм і крутитися: он як ще морозом приб’є, то тільки бадилля тирчатиме (Стар., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
6. тирчати — Тирча́ти, -чу́, -чи́ш гл. 1) = стирчати. Ус в пів локоть би тирчав. Котл. Ен. 2) Трещать, скрипѣть. Вх. Лем. 473. 3) Кричать (о дроздѣ), трещать (о сверчкѣ). Вх. Лем. 473. Вх. Уг. 271.  Словник української мови Грінченка