тирчати

Стирчати, вистирчати, вистирчити, повистирчати, стовбичити, вистовбичувати, вистовбичити, повистовбичувати, настовбичувати, настовбичити, понастовбичувати, постовбичувати, постовбичити

Значення в інших словниках

1. тирчати — тирча́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. тирчати — ТИРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., діал. Стирчати. [Лучицька:] Шкода, що на веранді виноград і кручені паничі пожовкли... [Палажка:] Не диво, бо вже осінь, годі їм і крутитися: он як ще морозом приб'є, то тільки бадилля тирчатиме (М.  Словник української мови у 20 томах
3. тирчати — -чу, -чиш, недок., діал. Стирчати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тирчати — СТИРЧА́ТИ (різко виділятися на поверхні чогось, стояти сторч), СТРИМІ́ТИ (СТРЕМІ́ТИ), ТИРЧА́ТИ діал.; ПЕ́РТИ фам. (про буйне волосся, рослинність). По всій висоті стирчав із землі перем'ятий, знівечений метал (О.  Словник синонімів української мови
5. тирчати — ТИРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., діал. Стирчати. [Лучицька:] Шкода, що на веранді виноград і кручені паничі пожовкли… [Палажка:] Не диво, бо вже осінь, годі їм і крутитися: он як ще морозом приб’є, то тільки бадилля тирчатиме (Стар., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
6. тирчати — Тирча́ти, -чу́, -чи́ш гл. 1) = стирчати. Ус в пів локоть би тирчав. Котл. Ен. 2) Трещать, скрипѣть. Вх. Лем. 473. 3) Кричать (о дроздѣ), трещать (о сверчкѣ). Вх. Лем. 473. Вх. Уг. 271.  Словник української мови Грінченка