тисячник

ТИ́СЯЧНИК, а, ч.

1. розм., іст. Особа, відряджена куди-небудь у числі тисячі (тисяч) інших.

2. розм., іст. Передовий робітник або колгоспник, який виробляє рекордну норму в тисячах одиниць (напр.: 1000% норми виробітку, 1000 центнерів буряків з гектара тощо).

3. іст. Багатій, що володіє тисячним капіталом.

Він єдиний син тисячника-багатія (Олесь Досвітній).

4. іст. Начальник тисячі війська (зокрема у війську Чінгісхана).

Війська [Чінгісхана] виступали поділені на десятки, сотні й тисячі під командуванням своїх десятників, сотників і тисячників (з навч. літ.);

Тисячники сиділи, склавши руки на животі. Субудай мовчав, поглядаючи на них своїм гострим, мов шабля, правим оком (А. Хижняк).

Значення в інших словниках

1. тисячник — ти́сячник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. тисячник — -а, ч. 1》 іст. Начальник тисячі війська (зокрема у війську Чингісхана). 2》 Той, хто налітав, наїздив тисячу кілометрів, виконав тисячу стрибків та ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. тисячник — ТИ́СЯЧНИК, а, ч. 1. розм. Особа, відряджена куди-небудь у числі тисячі (тисяч) інших. — Так він же, наш тисячник Заруба, у партії з того часу, коли тебе і на світі ще не було (Кучер, Трудна любов, 1960, 245). 2. розм.  Словник української мови в 11 томах