тисячник

ти́сячник

-а, ч.

1》 іст. Начальник тисячі війська (зокрема у війську Чингісхана).

2》 Той, хто налітав, наїздив тисячу кілометрів, виконав тисячу стрибків та ін.

Значення в інших словниках

1. тисячник — ти́сячник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. тисячник — ТИ́СЯЧНИК, а, ч. 1. розм., іст. Особа, відряджена куди-небудь у числі тисячі (тисяч) інших. 2. розм., іст. Передовий робітник або колгоспник, який виробляє рекордну норму в тисячах одиниць (напр.  Словник української мови у 20 томах
3. тисячник — ТИ́СЯЧНИК, а, ч. 1. розм. Особа, відряджена куди-небудь у числі тисячі (тисяч) інших. — Так він же, наш тисячник Заруба, у партії з того часу, коли тебе і на світі ще не було (Кучер, Трудна любов, 1960, 245). 2. розм.  Словник української мови в 11 томах