тисячник —
ТИ́СЯЧНИК, а, ч. 1. розм., іст. Особа, відряджена куди-небудь у числі тисячі (тисяч) інших. 2. розм., іст. Передовий робітник або колгоспник, який виробляє рекордну норму в тисячах одиниць (напр.
Словник української мови у 20 томах
тисячник —
-а, ч. 1》 іст. Начальник тисячі війська (зокрема у війську Чингісхана). 2》 Той, хто налітав, наїздив тисячу кілометрів, виконав тисячу стрибків та ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тисячник —
ТИ́СЯЧНИК, а, ч. 1. розм. Особа, відряджена куди-небудь у числі тисячі (тисяч) інших. — Так він же, наш тисячник Заруба, у партії з того часу, коли тебе і на світі ще не було (Кучер, Трудна любов, 1960, 245). 2. розм.
Словник української мови в 11 томах