титар
ТИ́ТАР, ТИ́ТАРЬ, я, ч.
Церковний староста.
Ударивши скільки поклонів, вона підвелася і пішла до титаря, де продаються свічі (Панас Мирний);
Віддав [Ярош] поклони землі й підвівся вже в пустій церкві, яку пішов зачиняти зсередини титар (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)