тихенький
ТИХЕ́НЬКИЙ, а, е.
Пестл. до ти́хий.
А я, з того дива, до неї на сміх і собі тихеньким голоском: – Доброго здоров'ячка, Палазю! (І. Нечуй-Левицький);
Дарці стало шкода лагідної тихенької панночки (Леся Українка);
Поволі день погасав. Тихенький вітерець дихнув на діл (І. Гончаренко).
Словник української мови (СУМ-20)