тихенько
ТИХЕ́НЬКО.
Присл. до тихе́нький.
Груша з зломленою верховиною біля хатки вбралася у листву й почала тихенько шелестіти ранками (Марко Вовчок);
Діденко навіть засовався на стільці й тихенько чортихнувся (А. Головко);
Сніжок води злякається, Тихенько тануть стане (Л. Глібов);
Я дуже втомився, ведучи довгу розмову. Тому я заплющив очі і став тихенько дрімати (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)