тицятися
ТИ́ЦЯТИСЯ, яюся, яєшся і рідше ТИ́ЦЬКАТИСЯ, аюся, єшся, недок., ТИ́ЦЬНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм.
1. Натикатися, наштовхуватися на кого-, що-небудь (під час руху, пересування).
“Москвич”.. незадоволено гарчав, шарпався і тицявся своїм тупорилим передом куди хотів (М. Зарудний);
Чайка [рядовий] ніяк не може добрати кроку з сержантом, тицяється йому в широку спину, відстає, губиться в божевільній пітьмі (П. Загребельний).
2. Рвучко притулятися до кого-, чого-небудь, утикатися, зариватися (головою, лицем, носом і т. ін.) у щось.
Стара мовчки схопила тоді кочергу, .. махнула нею щосили, ударила Леся по голові .. Лесь тицьнувся обличчям просто в діда й затих (Ю. Яновський).
3. Метушливо кидатися куди-небудь.
Пошарпаний, потовчений, закіптюжений, Сивоок тицявся то в одну пожежу, то в другу, когось рятував (П. Загребельний);
Він шкутильгнув був до поліцая, і той не витримав палаючого погляду офіцера, зніяковіло оглянувся, тицьнувся з дороги в сніг (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)