тичба

ТИ́ЧБА, и, ж., заст.

Юрба.

Із чийогось двору висипала тичба тіней... часто рипить сніг під ногами, дзвінко лунають тоненькі голоси, сміх (С. Васильченко);

До виконкому урочисто сунула тичба людей. Попереду тягли дві сулії з жовтим відблиском, а всередині, щоб йому було в пам'ятку, чимчикував приголомшений самогонщик (Б. Антоненко-Давидович);

// Зграя.

Тичба горобців;

// Тиснява, штовханина.

Тут така була тичба, що розохочені підлітки залюбки навіть топтали панські газони безкарно (П. Козланюк).

Значення в інших словниках

1. тичба — ти́чба іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. тичба — див. багато; ватага  Словник синонімів Вусика
3. тичба — -и, ж., заст. Юрба. || Зграя. Тичба горобців. || Тиснява, штовханина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тичба — НА́ТОВП (велике скупчення людей, що перебувають десь або рухаються кудись), ЮРБА́, Ю́РМА́ розм., ТОВПА́ розм., Ю́РМИЩЕ підсил. розм., Ю́РМИ́СЬКО підсил. розм., З'Ю́РМИСЬКО підсил. рідше, ГУРБА́ заст., ТИ́ЧБА заст., ГУ́РМА́ діал., ГАЛА́ЙСТРА діал.  Словник синонімів української мови
5. тичба — ТИ́ЧБА, и, ж., заст. Юрба. Із чийогось двору висипала тичба тіней… часто рипить сніг під ногами, дзвінко лунають тоненькі голоси, сміх (Вас., 1, 1959, 230); // Зграя. Тичба горобців; // Тиснява, штовханина.  Словник української мови в 11 томах
6. тичба — Ти́чба, -би ж. Толпа. Цілі тичби людей збігалися на його дивитися. МВ. ІІІ. 29.  Словник української мови Грінченка