тичина

ТИЧИ́НА, и, ж.

Те саме, що ти́чка 1, 3.

Як хмелині вгору виться? Тичини немає! Як дівчині не журиться? Козак покидає! (з народної пісні);

Отут, бувало, із-за тину Вилась квасоля по тичині (Т. Шевченко);

Біля ґанку рясно цвіла красоля й вились тичині (О. Донченко);

Обтяжені віти плодами, де-не-де попідпирані тичинами. Жінки знімають урожай (А. Головко);

Тарантас спустився в долину і наближався до самотньої хатинки, над якою стирчала висока тичина з жмутом соломи. Це був дорожній прикордонний козацький пікет (З. Тулуб);

Колесо крутиться на вмороженому в лід грабовому кілку і розкручує на довгій-предовгій тичині гнуті санчата (М. Стельмах);

* У порівн. Сам то який собі удався: як тичина, високий, худорлявий (Ганна Барвінок).

Значення в інших словниках

1. Тичина — Тичи́на прізвище  Орфографічний словник української мови
2. тичина — див. палиця  Словник синонімів Вусика
3. тичина — -и, ж. Те саме, що тичка 1), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тичина — ТИ́ЧКА (довга палиця, жердина, яку використовують для підтримування високих рослин, підпирання гілок, у геодезії тощо), ТИЧИ́НА, ЩО́ГЛА розм., ТИ́КА діал.; ВІ́ХА (палиця, якою позначають дорогу, межу тощо).  Словник синонімів української мови
5. тичина — ТИЧИ́НА, и, ж. Те саме, що ти́чка 1, 3. Як хмелині вгору виться? Тичини немає! Як дівчині не журиться? Козак покидає! (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 300); Отут,бувало, із-за тину Вилась квасоля по тичині (Шевч.  Словник української мови в 11 томах