тлін

ТЛІН, у, ч., книжн.

Те саме, що тлінь.

Ця густа сірувата намітка пилу зневажає дорогі речі й знецінює їх. Степан Никифорович не може бачити на нових речах печальні сліди тліну й занедбання (Б. Антоненко-Давидович);

Під ранок [Ксеня] відчинила вікно, і в кімнату поплив дурманливий, перезрілий запах мокрих жоржин: наче буря розбудила в них осінню тугу, тлін (М. Малиновська);

Люд .. і поночі простує На гору ту, де мученика тлін (М. Старицький);

Де верби віття гнуть своє похиле, .. Проречисті підносяться могили [партизанів]. Жили, цвіли, сміялися, любили Веселі хлопці – молодість сама, – 1 смерть. І тлін. І голосу нема. Ні рук міцних, що діяли й творили (М. Рильський);

– А оте все, – Роман махнув в напрямі вигорілої вулиці, – все тлін, мотлох... Хіба це... не до віку ж під стріхою та стріхою. Хіба це житло? (О. Довженко);

На схід, на схід... Огонь навали за нами повз, як тліну чадь... (В. Сосюра);

Все – тлін. Лиш хист панує, довіку процвіта (М. Драй-Хмара).

Значення в інших словниках

1. тлін — тлін іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. тлін — -у, ч., книжн. Те саме, що тлінь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. тлін — ТЛІ́ННЯ (руйнування, розпадання від часу, від довгого вжитку, псування), ТЛІНЬ (ТЛІН) книжн., ТЛЯ книжн. У парковому повітрі — дух тління: розкладається минулорічне листя (Є.  Словник синонімів української мови
4. тлін — ТЛІН, у, ч., книжн. Те саме, що тлінь. Зійшли галанівські слова, Живе в них серце б’ється, І дух живий, і міць жива, Що тліну не дається (Брат., Пора.., 1960, 14); Він [поет] зробить їй [Вітчизні] з пісень намисто, І слів його не рушить тлін (Павл.  Словник української мови в 11 томах