токар

ТО́КАР, я, ч.

Робітник, фахівець з механічної обробки металу, дерева й інших матеріалів способом обточування на верстаті.

Був колись Павло Жуков не останнім токарем... (О. Донченко);

Наші токарі працюють на швидкостях, яких раніше не могла собі уявити найпалкіша фантазія – 1500 метрів за хвилину! (з газ.);

* У порівн. – Від нас передусім залежатиме успіх цього бою, – говорив Воронцов, виточуючи кожне слово, наче токар біля верстата (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. токар — то́кар іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. токар — -я, ч. Робітник, фахівець із механічної обробки металу, дерева та інших матеріалів способом обточування на токарному верстаті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. токар — То́кар, -ря, -реві; -карі, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. токар — ТО́КАР, я, ч. Робітник, фахівець з механічної обробки металу, дерева й інших матеріалів способом обточування на верстаті. Був колись Павло Жуков не останнім токарем… (Донч., Вибр.  Словник української мови в 11 томах