токотати
ТОКОТА́ТИ, ко́че і ТОКОТІ́ТИ, ти́ть, недок., діал.
Розмірено й часто стукати.
Одного разу він молотив. Ціпи влад токотіли по току: так-так -така! так-так-така! (Б. Грінченко);
Ніч пройшла. Токочуть ятелі, і світання весело віщують солов'ї в прозірчастій імлі (Н. Забіла);
// Битися, калататися (про серце).
[Олеся:] Вся немов отерпла і тільки чую, щось стука, спершу тихо, далі все дужче; прислухалась, аж то моє серце токотить (М. Кропивницький);
Душа мліє, серце труситься, токотить, буцім що до тебе промовляє (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)