толковий
ТОЛКО́ВИЙ, а, е, розм., рідко.
1. Розумний, розсудливий; діловий, тямущий.
Опонентів було аж п'ять, з них толкових два (Леся Українка);
– Вона [земля] не дорожче людей, – відповів Тимофій. – Ти ж, Супруне, толковий чоловік, зрозумій усе (М. Стельмах).
2. Змістовний, слушний; зрозумілий.
Толкова доповідь;
// Добрий, майстерний (про твір мистецтва).
[Калич:] Це ваша музика, товаришу Павелко? Толкова музика (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)