толковий

ТОЛКО́ВИЙ, а, е, розм., рідко.

1. Розумний, розсудливий; діловий, тямущий.

Опонентів було аж п'ять, з них толкових два (Леся Українка);

– Вона [земля] не дорожче людей, – відповів Тимофій. – Ти ж, Супруне, толковий чоловік, зрозумій усе (М. Стельмах).

2. Змістовний, слушний; зрозумілий.

Толкова доповідь;

// Добрий, майстерний (про твір мистецтва).

[Калич:] Це ваша музика, товаришу Павелко? Толкова музика (І. Микитенко).