толк

ТОЛК, у, ч.

1. тільки одн., розм. Те саме, що ро́зум, глузд.

Нема в тебе толку – хоч запали, так не трісне (Номис);

[Недоросток:] Ну, скажи, чи єсть оце у тебе толк – лити холодну воду за шию? (С. Васильченко);

– Але не думай, Федоре, що як баби, то вже й без толку (А. Головко).

2. тільки одн., розм. Користь; добрий наслідок.

Бився коник з останніх сил.., вилізав із свого лахматого хомута, але толку було мало (Г. Хоткевич);

Марко підсувався до земляка, гомонів та гомонів, що аж язик ставав колесом, а толку з того мало (Григорій Тютюнник);

– А я вже, правду кажучи, й не думала, що з тієї хати якийсь толк буде (В. Кучер).

3. перев. одн., заст. Суть, смисл.

Друкарю! Не дрімай: де треба, точку став, Щоб мокрим нас рядном злий критик не напав, Бо є й такі: не найде толку – буде тихо; Не найде ж точки – лихо! (Л. Боровиковський);

– Не доберу я толку в твоїх речах, – каже Петро (П. Куліш).

4. рідко. Напрям, спрямування.

Прийшлось мені раз показати незалежність думки при меценатах та при батьках України – бідна вона з такими “батьками” правдянського толку (Леся Українка).

5. розм. Лад, порядок де-небудь.

У нашому полку чортма толку (прислів'я);

У волосних інстанціях і такого толку не добереш. Батько метрики здав на сховище у волосну шафу. Кинулися віддавати в школу – годів нема. Почали шукати метрики – нема (О. Ковінька).

6. перев. мн., рідко. Пересуди, розмови.

Мені часто різні наші громадські рухи, спори, толки, антагонізми та симпатії видаються бурями в шклянці води (Леся Українка).

(1) Без то́лку:

а) даремно, марно, без потреби.

– Пощо [для чого], кажу, дівку держиш у себе? Аби про тебе не знати що казали? – А щоб їм язики повідсихали! – не витерпів лавушник [крамар]. – Та ти не лайся без толку, не лайся (Г. Хоткевич);

Звідсіль – резон: Недолюблять ікон, Але без толку темних не дражнити (В. Еллан-Блакитний);

б) безглуздо, безладно.

– Батько плете без толку, а вона слухає, якби що доброго (Леся Українка);

– Щастя ми обіруч узяли. Треба не розвіяти його.., не стати рабом землі, отим жаднюгою, що в ґрунт без толку зажене і своє життя, і життя дітей своїх (М. Стельмах);

Зна́ти (розумі́ти, ба́чити) толк (діал. товк) див. зна́ти;

(2) З то́лком:

а) розсудливо, розумно.

Боєприпаси, доставлені Хомою для роти, були розподілені порівну між усіма мінометними підрозділами полку. Хома не жалкував. Хай усі користаються, аби з толком (О. Гончар);

– Треба було не хвалитися, а діло робити, та з толком, з толком, а не язиком... (Григорій Тютюнник);

б) так, щоб можна було зрозуміти.

Заробітчани відразу, наче бджоли біля матки, з'юрмились навколо Білоуса, і той докладно, з толком розповів, що сьогодні з Білої Церкви на фаетоні приїхав якийсь пан. Зупинився він в світелці Лукаша Кондри і тишком-нишком записує людей в Америку на роботу (М. Стельмах);

Розумі́ти толк див. розумі́ти;

(3) Толк бу́де з кого – хтось стане добрим службовцем, працівником у якійсь галузі, займе належне місце в суспільстві.

Я говорив так довго й щиро, що воєнком мені повірив, сказав, що буде з мене толк, і записав до себе в полк (В. Сосюра);

[Оксана:] Як Павло? [Макар:] Злиться. Виходить, ще толк буде з нього (О. Корнійчук);

– Хоч він і не відмінник, скажу я тобі, жінко, а толк з нього буде (Ю. Мокрієв).

◇ Бра́ти / взя́ти втямки́ (у тя́мку, до тя́ми, в толк) див. бра́ти;

(4) Взя́ти в толк (д) див. узя́ти.