толк

взя́ти / бра́ти втямки́. Усвідомити, збагнути, зрозуміти що-небудь. Жінка Тельє та двоє дорослих синів його не могли взяти втямки, чому такий працьовитий чоловік кинув роботу (М. Коцюбинський); Щось я втямки не візьму. Так чого ж, вибачай, чоловіче, ти йшов сюди? (С. Скляренко); Не знав (дід Йосип) письма, а через те нічого не брав утямки у тих мудрих книжках, якими так любив хвастать Кривенко (Д. Бедзик). взя́ти утя́мку. — Наші догадуються, хто це похазяйнував, та мовчать, а пан утямку ніяк не візьме (Панас Мирний); — Чи можете утямки взяти ви, Що горя мав я вище голови (М. Зеров). взя́ти в толк. (Наталка:) Бог з вами, добродію! .. Що ви говорите! Я річі вашої в толк собі не візьму... (І. Котляревський); Ніяк я не візьму в толк з маминих листів, чи витримала ти Закон Божий (Леся Українка); // Добре запам’ятати що-небудь. — Зірки на пілотках щоб сяяли від вас на двоє гін вперед! Зрозуміло?.. На тебе світ очима пряде, стежить, як ти сів, як устав, як рушив, як пішов!.. Все це мусите собі назавжди взяти втямки та й тримати голову високо (О. Гончар).

добра́ти (до) ро́зуму (глу́зду, то́лку, ума́ і т. ін.) у чому і без додатка. Додуматися до чого-небудь, зробити певний висновок. Певні були (селяни), що ті (коноводи) не втечуть.., але не могли добрати розуму, як їх узяти (Б. Грінченко); Він і зараз ніяк до розуму не добере — хто б таки його листа міг віднайти? (А. Головко); — Не доберу я толку в твоїх речах,— каже Петро (П. Куліш); // Незрозуміло. А воно й місто зараз — до ума не добереш: завод же стоїть і тютюнові фабрики — бастують робітники (А. Головко).