толковий
ТОЛКО́ВИЙ, а, е, розм., рідко.
1. Розумний, розсудливий; діловий, тямущий.
Опонентів було аж п’ять, з них толкових два (Л. Укр., V, 1956, 380);
— Вона [земля] не дорожче людей,— відповів Тимофій. — Ти ж, Супруне, толковий чоловік, зрозумій усе (Стельмах, II, 1962, 136).
2. Змістовний, слушний; зрозумілий.
Толкова доповідь;
// Добрий, майстерний (про твір мистецтва).
[Калич:] Це ваша музика, товаришу Павелко? Толкова музика (Мик., І, 1957, 266).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- толковий — ТОЛКО́ВИЙ, а, е, розм., рідко. 1. Розумний, розсудливий; діловий, тямущий. Опонентів було аж п'ять, з них толкових два (Леся Українка); – Вона [земля] не дорожче людей, – відповів Тимофій. – Ти ж, Супруне, толковий чоловік, зрозумій усе (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- толковий — -а, -е, розм., рідко. 1》 Розумний, розсудливий; діловий, тямущий. 2》 Змістовний, слушний; зрозумілий. Великий тлумачний словник сучасної мови