тоненький
ТОНЕ́НЬКИЙ, а, е.
Зменш.-пестл. до тонки́й 1–5.
Вночі і ожеледь, і мряка, І сніг, і холод. І Нева Тихесенько кудась [кудись] несла Тоненьку кригу попід мостом (Т. Шевченко);
В шухляді він знайшов лимон і ножиком вправно порізав на тоненькі кружальця (С. Чорнобривець);
– В горобців же пір'я гріє, а в телятка що? Шкурочка на ньому тоненька, шерсть благенька, – погибель та й годі при морозах (Григорій Тютюнник);
Так-то гарно убралась [Катря]! Сорочка тоненька і плахта шовкова, пояс сріблом цвіткований, черевички високі (Марко Вовчок);
– Левку, дорогенький, ну, розкажи, – жартома вклонилася йому Христина, рвучко випросталась, і тоненька літня спідничка, на мить гойднувшись над коліньми, виразно обвилась навколо її проворних ніг (М. Стельмах);
Кирило Іванович принарядився, надів усе новеньке, узяв тоненьку палочку, – так і гнеться на всі боки, – і пішов прямо у двір (Панас Мирний);
Тоненькі ялинки розбрелися по схилах гір (О. Гончар);
Він взяв клепку від розсохлого барильця з-під огірків, обстругав її приблизно в формі скрипки, вбив кілька гвіздків і напнув на них тоненький дріт з пляшок від солодового квасу (Ю. Смолич);
Маруся була невеличка на зріст, сухорлява та тоненька (І. Нечуй-Левицький);
Шийка в неї була тоненька, так що через платтячко проступали хребці (Григорій Тютюнник);
Як сон, одлетіли тривоги, хоч сніг, а кругом солов'ї. І тисну до серця мойого я пальці тоненькі твої (В. Сосюра);
[Гелен:] Тоненька смужка брехню від правди ділить (Леся Українка);
Сіла [мати] картоплю .. чистити .. З-під її метких рук тоненьким шнурочком в'ється лушпинка, шелестить, падає в корзину (Ю. Збанацький);
У розчинені двері було видно, як на подвір'я падали скалки від снарядів. Вони гупали, як груші, і там здіймався тоненький пилок (П. Панч);
Ти соловей маленький, В тебе голос тоненький (П. Чубинський);
Тоненьким голоском він понукає собаку, і той летить стрілою (В. Гжицький);
Раптом до нього долітає якийсь тоненький плач, ледь чутне схлипування (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)