тонкогубий
ТОНКОГУ́БИЙ, а, е.
Який має тонкі губи, з тонкими губами.
Судорога знову пройшлася по устах цариці, спотворила її тонкогубе обличчя з тим застарілим владним злом, яке вже не можуть прикрити ні витримка, ні усмішка (М. Стельмах);
Він намагався знайти хоч що-небудь приємне в обличчі своєї дорогої дружини і не міг. Худа, вилицювата, з великим тонкогубим ротом, довгі кістляві руки, плоскогруда, як дошка... (М. Зарудний).
Словник української мови (СУМ-20)