тонкогубий

ТОНКОГУ́БИЙ, а, е. Який має тонкі губи, з тонкими губами.

Судорога знову пройшлася по устах цариці, спотворила її тонкогубе обличчя з тим застарілим владним злом, яке вже не можуть прикрити ні витримка, ні усмішка (Стельмах, І, 1962, 621);

Він намагався знайти хоч що-небудь приємне в обличчі своєї дорогої дружини і не міг. Худа, вилицювата, з великим тонкогубим ротом, довгі кістляві руки, плоскогруда, як дошка… (Зар., На.. світі, 1967, 58).

Значення в інших словниках

1. тонкогубий — тонкогу́бий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тонкогубий — ТОНКОГУ́БИЙ, а, е. Який має тонкі губи, з тонкими губами. Судорога знову пройшлася по устах цариці, спотворила її тонкогубе обличчя з тим застарілим владним злом, яке вже не можуть прикрити ні витримка, ні усмішка (М.  Словник української мови у 20 томах
3. тонкогубий — -а, -е. Який має тонкі губи, з тонкими губами.  Великий тлумачний словник сучасної мови