тонкоголосся

ТОНКОГОЛО́ССЯ, я, с.

Властивість за знач. тонкоголо́сий 2.

Ілько-сан чмихав, хитав головою.., а міцний, як самосад, бас набирав оксамитових тонів, підтримуючи трепетне тонкоголосся (А. Крижанівський).

Значення в інших словниках

1. тонкоголосся — тонкоголо́сся іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. тонкоголосся — -я, с. Крик, гамір, спів тощо, створені багатьма тонкими, високими голосами.  Великий тлумачний словник сучасної мови