тонкошкірий
ТОНКОШКІ́РИЙ, ТОНКОШКУ́РИЙ, а, е.
1. Який має тонку шкіру або шкірку, шкуру або шкурку.
Закуски з помідорів готують з червоних стиглих плодів з круглою поверхнею, бо вони більш м'ясисті і тонкошкірі (з наук.-попул. літ.);
Ми довго плавали, ми бачили увіч Гарячі кактуси, банани тонкошкурі, Легку блакить лагун на чорнім фоні бурі І темну, як графіт, над океаном ніч (М. Рильський);
Підмазана, тонкошкура жіночка, її голос, яким говоряться банальні, незначущі слова, на якийсь час заволоділи мозком, затиснули серце (Іван Ле).
2. перен. Слабий, легко вразливий, надто чутливий.
– Тонкошкірий ти, Тарасе, інтелігент. Покритикували, а він і з лиця змінився (Ю. Збанацький);
– Чи я схожий на .. тонкошкірого дженджика, який валяється на траві і їздить через день до лісу, щоб послухати пташиного співу! (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)