тоніка
ТО́НІКА, и, ж., муз.
Головний, основний тон, звук ладу, до якого тяжіє решта звуків ладу.
У пісні “Про Нечая”.. Лисенко наближається до характеру лірницького супроводу завдяки педальному звучанню тоніки протягом усієї пісні (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)