тоніка
ТО́НІКА, и, жін., муз. Головний, основний тон, звук ладу, до якого тяжіє решта звуків ладу.
В пісні «Про Нечая».. Лисенко наближається до характеру лірницького супроводу завдяки педальному звучанню тоніки протягом усієї пісні (Народна творчість та етнографія, 1, 1962, 53).
Словник української мови (СУМ-11)