топ —
топ іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
топ —
(голл. top) верхній кінець вертикальних рангоутних (див. рангоут) дерев, напр., щогли, стеньги тощо.
Словник іншомовних слів Мельничука
топ —
I -а, ч., мор. Верхній кінець щогли або стеньги (на судні). II -а, ч. Найбільш популярний, модний твір, річ (в одязі, естрадній музиці тощо); список таких творів, речей. III -а, ч. Коротка (вище талії) майка або блузка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
топ —
ТОП, а, ч., мор. Верхній кінець щогли або стеньги (на судні).
Словник української мови в 11 томах